Полковник Руслан Ткачук здав командування 100-ю окремою механізованою бригадою і став заступником командира 19-го армійського корпусу, до якого входить і цей волинський підрозділ. У першому великому інтерв’ю після переходу він розповів про шлях бригади від березня 2022 року до боїв під Костянтинівкою.
Що змінилося для бригади і що сказав Ткачук
- Бригаду прийняв 30 березня 2022 року як формування територіальної оборони: добровольці, стрілецька зброя, майже без бойового досвіду.
- 29 березня 2024 року 100-та бригада ТрО стала механізованою і увійшла до Сухопутних військ.
- Смуга відповідальності на Волині становила 215 кілометрів державного кордону з Білоруссю.
- Битву за Торецьк, за його словами, вели 15 місяців; противник називав місто Дрезденом.
- Укомплектованість перед Очеретиним він назвав 43 відсотками; під Торецьком у оперативне підпорядкування передали 12 батальйонів, два легіони ГУР і два іноземні легіони.
- Цього року до Дня захисників і захисниць бригада планує відкрити меморіал загиблим і зниклим безвісти в Ковелі.
Ткачук назвав чотири з половиною роки на чолі бригади «цілою вічністю». За його словами, бойовий шлях пройшов Київщину, облаштування кордону на Волині, Серебрянський ліс, зупинку прориву біля Очеретиного, Торецьк і район Костянтинівки. «Весь час бригада була на дуже гарячих ділянках, на головних напрямках просування противника», — сказав він. Відпустку за цей час мав лише раз — на 15 днів у Серебрянському лісі.
На Київщині в березні 2022-го один батальйон відправили в оперативне підпорядкування 10-ї гірсько-штурмової бригади. Роту везли шкільними автобусами без броні Варшавською трасою; за словами Ткачука, ворожий літак скинув авіабомби приблизно за двісті метрів позаду колони. «Там сталися наші перші втрати. Але завдання ми виконали», — заявив він.
Після повернення на Волинь бригада облаштовувала опорні пункти, протитанкові рови й мінування спільно з громадами, районними адміністраціями, обласною військовою адміністрацією і прикордонниками. Командний пункт у лісі, за його словами, звели без зрубу дерев: ходи сполучення між секціями — понад кілометр, зали під землею з вентиляцією і їдальнею.
У 2023 році луцький батальйон спочатку пішов під Бахмут, основні сили — у Серебрянський ліс. Ткачук каже, що противник був за 80–150 метрів, окопів майже не було. «Хочете жити — копайте глибше», — говорив він підрозділам. За час стояння, за його оцінкою, відбили десять позицій і не втратили жодної після закріплення.
Навесні 2024-го бригаду перекинули на Покровський напрямок після прориву біля Очеретиного. «Ми увійшли, можна сказати, в зустрічні бої», — сказав Ткачук. Механізованою бригада тоді була «тільки на папері»: броні й техніки майже не було. Він назвав той період дуже тяжким: уперше не спав три доби. Після цього, за його словами, з’явилися власні міни для міських умов.
У Торецьк зайшли вже як механізована бригада після дзвінка Головнокомандувача про прорив. «Вони називали Торецьк Дзержинськом, старою назвою. І коли вони воювали в центрі й несли втрати, вони казали між собою: про цей Дрезден треба зняти фільм», — розповів полковник. Втрати противника там він оцінив орієнтовно в 50 тисяч загальних, з них 20 тисяч безповоротних, «до двох російських дивізій… в нуль». Назвав 132-гу бригаду, 1-шу бригаду, 150-ту дивізію і штурмові підрозділи. За три тижні боїв скинув 17 кілограмів.
Після просідання флангів бригада відійшла до рубежу Клебан-Бицького водосховища — Плещіївки та Іванопілля. Дев’ять місяців, за словами Ткачука, противник безуспішно штурмував смугу в лоб, потім обійшов флангами суміжних підрозділів і зайшов у Костянтинівку. «Костянтинівка сьогодні точно не їхня», — заявив він, додавши, що підрозділи бригади є на півдні, в центрі й на півночі міста.
Бригада, за його словами, однією з перших розвивала FPV і наземні роботизовані комплекси: мінування, колючий дріт, евакуація, дрони з вибухівкою по будівлях і шахтах. Принцип сформулював так: «Якщо ворог підійшов упритул до нашої позиції — значить, ми, як управління бригади, вже все втратили».
Перемогою Ткачук назвав збереження держави і людей: «Сьогодні головне — вистояти як держава, як нація». Про бригаду сказав: «Вони як мої діти». 100-та окрема механізована бригада формувалася на Волині, має гарнізон у Луцьку і досі тримає ділянку під Костянтинівкою у складі 19-го армійського корпусу.
