Віталій Ковтуненко знову спливає в луцьких стрічках не через свіжу ухвалу, а через стару згадку, яку довідки й перекази чіпляють до прізвища. Восени 2025 року в мережі розійшлися записи із зали Луцького міськрайонного суду, де суддю з таким ім’ям показують під час розгляду протоколів, пов’язаних із поліцією та ТЦК. У серпні 2026-го Вища рада правосуддя окремим рішенням відмовилася притягати суддю Віталія Ковтуненка до дисциплінарної відповідальності за зволікання зі справами про керування в нетверезому стані: частину матеріалів уже знищили, і ВРП не знайшла достатніх доказів. На цьому тлі коротка довідка про домашній арешт Григоренка виглядає так, ніби пояснює людину цілком. Не пояснює.
Для лучанина різниця практична. Одна ухвала 2013 року фіксує, хто того дня головував і який запобіжний захід обрали. Вона не каже, чи та сама особа й досі виходить до зали, які справи веде зараз і чим закінчилося провадження щодо Сергія Григоренка. Ми розкладаємо лише те, що в згадці є, і те, чого в ній немає.
Якщо ви шукаєте «хто це», відповідь коротша за біографію. Довідка називає суддю, суд і одну ухвалу. Решта — або з інших джерел, або здогад.
Про якого Віталія Ковтуненка йдеться
У згадці, яка прив’язує прізвище до домашнього арешту Григоренка, особа названа конкретно: суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Віталій Ковтуненко. Саме так його підписали матеріали «ВолиньPost» від 13 грудня 2013 року. По батькові в тій замітці немає. Володимирович з’являється вже в пізніших суддівських довідниках і в деклараційних картках, де місцем роботи вказано той самий суд. Зводити ці два шари в один рядок без застереження не варто: довідка про Григоренка сама по собі по батькові не фіксує.
Інших Віталіїв Ковтуненків у цій судовій згадці немає. Йдеться не про адвоката, не про депутата і не про однофамільця з іншої області. Роль у тексті одна: суддя, який 13 грудня 2013 року обрав запобіжний захід. Кар’єра до Луцька, навчання, родина чи майно в цій згадці не фігурують, тож приписувати їх їй не можна.
Що ухвалив суд щодо Григоренка
За публікацією «ВолиньPost», у п’ятницю, 13 грудня 2013 року, суддя Віталій Ковтуненко обрав Сергію Григоренку домашній арешт на два місяці. Григоренка тоді називали головою луцького осередку ВО «Батьківщина» і депутатом Луцької міської ради. Слідство інкримінувало статті 295 і 341 Кримінального кодексу: заклики до дій, що загрожують громадському порядку, та захоплення державних або громадських будівель чи споруд. Публікації пов’язували підозру з подіями 2–3 грудня 2013 року біля Волинської обласної ради. Це версія слідства на той момент, не встановлена вироком вина.
Умови, які назвало видання, виглядають так: не залишати житло з 21:00 до 7:00, не брати участі в масових заходах, здати закордонний паспорт, з’являтися до слідчого на вимогу і не виїжджати за межі Волинської області без дозволу слідчого. Обвинувачення просило жорсткіше: нічний режим з 19:00 до 7:00 і електронний засіб контролю. Суд у браслеті та в раннішій годині відмовив. Для людини, яка живе в Луцьку, різниця не паперова: офіційна межа — 21:00, а не 19:00, і без браслета, який просило слідство.
18 грудня 2013 року «ВолиньPost» повідомило, що Григоренко оскаржив ухвалу, а розгляд апеляції призначили на той самий день в апеляційному суді області. Чим апеляція закінчилася, коротка згадка не каже. Ми цього результату тут не домальовуємо: окремого підтвердженого фіналу в тих замітках немає.
- строк, названий у новині: два місяці;
- нічне обмеження, яке застосував суд: з 21:00 до 7:00;
- те, чого суд не дав слідству: режим з 19:00 і електронний контроль.
Цей перелік — зміст запобіжного заходу за публікацією, а не вирок. Домашній арешт не означає, що суд визнав особу винною. Він лише обмежує свободу на час розслідування, і то в тих межах, які ухвала прямо виписала.
Що згадка не підтверджує
Поширена плутанина виглядає просто: в одному абзаці «біографії» опиняються і Григоренко, і лучанин, якому під час Революції гідності інкримінували портрет на новорічній ялинці. Це різні сюжети. Згадка про Григоренка стосується депутата міськради і підозри за статтями 295 та 341. Справа з ялинкою в тих самих грудневих замітках не описана. Якщо текст змішує обидві історії в одну ухвалу, він уже вийшов за межі джерела.
Сама ухвала від 13 грудня 2013 року не підтверджує нинішньої посади. Те, що у рішенні Вищої ради правосуддя від 19 серпня 2026 року Віталія Ковтуненка й далі названо суддею Луцького міськрайонного суду, — окремий документ, про зволікання зі справами водіїв, а не про Григоренка. «Сила правди» переказувала: ВРП припинила дисциплінарне провадження, бо після знищення частини матеріалів не мала чітких доказів порушення. Це не вирок про якість усіх його рішень і не довідка про 2013 рік.
Не випливає зі згадки й мотив. Ми не знаємо з короткої новини, чому суд зупинився на 21:00, а не на 19:00, окрім того, що прохання слідства задовольнили частково. Немає в ній і подальшої долі провадження: чи довели обвинувачення, чи закрили, чи змінили запобіжний захід пізніше. Відео 2025 року про поліцію і ТЦК теж не є продовженням справи Григоренка. Це інший процесуальний контекст, навіть якщо в кадрі те саме прізвище.
Що можна сказати за наявними даними
За згадкою можна сказати рівно стільки: 13 грудня 2013 року суддя Луцького міськрайонного суду Віталій Ковтуненко обрав Сергію Григоренку домашній арешт на два місяці з нічним режимом з 21:00 до 7:00, без електронного контролю, з забороною масових заходів, здачею паспорта і обмеженням виїзду з області. Усе, що ширше за це речення, потребує іншого документа.
Чи був це вирок
Ні. Публікації називають рішення мірою запобіжного заходу. Вирок — це фінал по суті обвинувачення. Ухвала про арешт таким фіналом не є, навіть якщо в переказі звучить як «посадили».
Чи дає ухвала 2013 року нинішній статус
Ні. Статус на 2026 рік треба брати з пізніших актів. Рішення ВРП від 19 серпня 2026 року іменує його суддею цього суду в дисциплінарній справі. Чи виходить він до зали саме сьогодні, жодна з цих згадок не замінює розклад суду.
Чи це та сама справа, що з портретом на ялинці
Ні, якщо триматися тексту про Григоренка. Ялинковий сюжет у грудневих замітках про депутата «Батьківщини» не розписаний. З’єднувати їх без номера справи — спосіб отримати чужу біографію.
Де звірити годинник і строк
Орієнтир для квитанції тут інший: не тариф, а межі ухвали. Офіційна цифра з новини — два місяці і двері після 21:00, а не цілодобовий арешт і не браслет. Якщо переказ каже «відсидів» або «визнаний винним», він уже додав те, чого в джерелі немає.
Практична перевірка займає один вечір. Відкриваєте Єдиний державний реєстр судових рішень, ставите суд — Луцький міськрайонний, дату близько 13 грудня 2013 року, сторону — Григоренко. Короткі новини номер справи не наводять, тож шукати доведеться за датою й прізвищем, а не за готовим кодом. У картці має бути вид документа: ухвала про запобіжний захід, не вирок. Якщо знайдете лише переказ без резолютивної частини, для гаманця це нічого не змінює, а для репутації змінює багато: нічний режим з 21:00 до 7:00 на два місяці — це не те саме, що тримання під вартою.
Окремо варто звірити апеляцію. Подання скарги 18 грудня 2013 року підтверджене новиною, результат — ні. Поки в реєстрі немає пізнішої ухвали, фраза «арешт залишили в силі» або «скасували» лишається здогадом. Ми б не ставили її в один рядок із прізвищем судді.
