У селі Куликовичі Колківської громади на Волині офіційно проживає 716 людей. Тут працюють школа, дитсадок і будинок культури, а мешканці тримають господарство та їдуть на заробітки, розповів староста села Олександр Климук.
«Переважно в більшості тримають своє господарство, щось роблять на полях, вирощують, стараються, можливо, щось продавати», – каже староста.
Місцевий житель Леонід Курдельчук пригадує, що в його дитинстві майже кожна родина мала велике господарство. Тримали корів, свиней і коней, бо треба було годувати великі сім’ї. Сам він працював у колгоспі трактористом і комбайнером, а зараз через здоров’я тримає лише курей і кролів. Його син, зять і онук нині на фронті.
Господарства меншають, молодь виїжджає
Ігор Устимчук живе в Куликовичах із 1998 року і має невелику пасіку на 14 вуликів. За його словами, раніше люди тримали корів, свиней і коней, а тепер частіше обмежуються птицею, городом чи пасікою. Молодь їде на заробітки до Польщі, частина чоловіків працює на будівництві в Луцьку.
Одним із символів села чоловік називає дуб віком близько 400 років, стовбур якого по нижньому зрізу сягає 4 метрів 86 сантиметрів. Місцеві приходять до нього відпочити.
«Це місце, де навіює такою могутністю, де навіює спокоєм. Можна прийти до нього, поспілкуватися, обняти, попросити в нього сили для здоров’я», – розповідає Ігор Устимчук.
Одна з проблем села – транспорт. Міжміські автобуси заїжджають туди лише раз чи двічі на тиждень, у п’ятницю та неділю, коли люди можуть дістатися на базар у Колки. Староста каже, що обіцянки покращити дорогу для водіїв не виконали.
Мешканки села Ганна Шовкович і Надія Яцишина попри вік і проблеми зі здоров’ям намагаються бути самостійними. Син Надії Яцишини вже понад чотири роки служить у війську, а вишивання допомагає їй справлятися з тривогою під час чекання.
«В селі зараз добре жити. Тільки ота клята війна не дає життя. І робота є, і здоров’я, дякувати Богу, є. Надіємось, що щось наладиться, аби оця війна закінчилась. Всі миру чекаєм», – говорить Надія Яцишина.
Ілюстрація згенерована ШІ
