«Визначити, що це була за субстанція, можна лише за допомогою лабораторного дослідження. За фотографією точно встановити, що саме там було, неможливо і недостовірно», — наголошують у Держпродспоживслужбі. Йдеться про випадок лучанки Катерини: під час розрізання свинячої грудинки вона виявила всередині зеленувату субстанцію й виклала фото в соцмережі. Фахівці пояснили джерелу, як на Волині перевіряють м’ясо, де його безпечніше брати і що робити покупцеві.
Як зрозуміти, що м’ясо краще не брати?
Покупцеві радять дивитися на зовнішній вигляд, колір і запах. Неприродний блідий колір або відтінок, який викликає сумнів, уже має насторожити. Свіже сире м’ясо зазвичай має дуже слабкий, нейтральний або ледь помітний характерний м’ясний запах. Він не має бути різким чи неприємним.
Різкий або неприємний гнильний, тухлий запах, ознаки плісняви чи інші нетипові зміни можуть свідчити про проблеми. Ще одна ознака — пружність. Якщо натиснути пальцем, свіже м’ясо має відновити форму, а слід не повинен залишатися надовго. Навіть коли зовні все виглядає нормально, всередині можуть бути зміни, які ззовні не видно.
У Держпродспоживслужбі радять купувати продукцію в магазинах або на агропродовольчих ринках, де є ветеринарно-санітарний контроль. «Якщо купувати сьогодні при температурі 40°С десь на вулиці, у парку, сквері або з машини на стоянці, то зрозуміло, що це м’ясо буде сумнівного походження». На ринку м’ясо має зберігатися за належної температури і не стояти під прямим сонцем. За свіжість і умови відповідають продавець і керівництво ринку.
Не варто купувати м’ясо без маркування, у невстановлених місцях, з рук, з автомобілів чи на стоянках, із неприродним кольором, неприємним або нетиповим запахом, із підозрілими змінами вигляду чи структури. На ринку можна вимагати інформацію про державну реєстрацію потужності в Держпродспоживслужбі — реєстраційний номер. Якщо продавець її не дає, фахівці радять не купувати. Продавець має видати документ, який підтверджує купівлю.
Хто перевіряє м’ясо і куди йти зі скаргою?
Є два основні шляхи. Перший — агропродовольчі ринки. Власник тварини звертається до державної установи ветеринарної медицини на передзабійний і післязабійний огляд. Закон дозволяє забій не більше трьох голів копитних на тиждень і не більше п’яти голів свійської птиці та кролів на день. Лікарі державної ветеринарної медицини проводять клінічний огляд і термометрію. Якщо ознак захворювання немає, тварину допускають до забою, потім оглядають тушу й внутрішні органи.
На ринку лабораторії знову проводять ветеринарно-санітарну експертизу. Для свиней і нутрій обов’язкове дослідження на трихінельоз. Лише після лабораторних досліджень м’ясо допускають до продажу. На тушу наносять овальну позначку придатності з номером, закріпленим за ринком.
Другий шлях — магазини й офіційні торгові точки, зокрема фірмові магазини забійних підприємств. Перед відправленням державні лікарі оглядають тварин у господарстві й видають ветеринарний документ на переміщення. На підприємстві перевіряють документи та ідентифікаційні номери, після забою знову проводять експертизу й ставлять позначку придатності. Далі м’ясо можуть направити на переробку, розділення або в торгівлю.
Теоретично одна частина туші може мати патологічні зміни, а інша виглядати нормально: тварина могла травмуватися під час перевезення або утримання. Якщо зміни глибоко в тканинах або минув час, зовнішній огляд їх не завжди виявить. Фахівець Держпродспоживслужби каже, що за власним досвідом із такими випадками не стикався. Припущення про вакцинацію без дослідження не підтверджені. Ветеринарні препарати на ринку України проходять випробування й мають реєстраційні посвідчення. Після їх застосування є період каренції перед використанням продукції забою. Зв’язок конкретного утворення з препаратом без лабораторії встановити неможливо.
Підозрілу частину вирізати й готувати решту не радять. Спершу варто звернутися до місця продажу — за заміною або поверненням коштів. Продавець може перевірити іншу продукцію з тієї ж партії, за потреби вилучити товар і направити на утилізацію. За законом відповідальність несуть виробник, реалізатор і той, хто транспортував. «У будь-якому випадку закон зобов’язує на кожній стадії виробництва або обігу харчових продуктів нести відповідальність як виробника, так і реалізатора. Ну і той, хто транспортував».
Продукт одразу не викидайте. Збережіть сам продукт, упаковку, маркування, чек або інше підтвердження купівлі та інформацію про виробника. Навіть якщо продавець уже повернув гроші або замінив товар, можна звертатися до Держпродспоживслужби. «Право на звернення, навіть у разі відшкодування суб’єктом господарювання коштів або обміну товару, не забороняє споживачу звертатися за захистом його прав, у тому числі і до Держпродспоживслужби, якщо це стосується харчових продуктів». Під час розгляду враховують, як продукт зберігали після покупки. За наявності підстав, що продукція може загрожувати життю чи здоров’ю, перевірки проводять за встановленою процедурою. Споживач також має право звернутися по лабораторні дослідження.
Історія з грудинкою лучанки Катерини стала приводом для роз’яснень Держпродспоживслужби: без лабораторії за фото не встановлюють природу знахідки, а вирізати підозріле місце і готувати решту фахівці не радять.
