Наталія Ткачук викладає українську мову та літературу в Зорянській гімназії Устилузької міської ради. Уже три роки волинянка виготовляє вдома різні види сиру, поєднуючи сироваріння з учительською, перукарською справами та хендмейдом.
За словами Наталії, до першої спроби її підштовхнули знайомі, які пригостили домашнім сиром і поділилися рецептом моцарели. На шляху до вдалого результату вона зіпсувала чимало молока, а згодом почала шукати рецепти, вивчати технології та експериментувати. «Ліпше зробити з молока щось смачне та корисне, ніж здавати майже задарма», — говорить жінка.
До родинної справи долучаються чоловік Сергій і син Макар. Сергій доїть корів і підтримує рішення не здавати молоко за низькою ціною, а син допомагає переносити й переливати його та доставляє сир замовникам. Рецепти Наталія переважно знаходить у соцмережах, частину розробляє сама.
За три роки вона навчилася готувати фермерський, мармуровий, горіховий, бринзу, халумі, сулугуні, адигейський та інші сири. Нещодавно до асортименту додався сир із пліснявою, який витримували понад півтора місяця. За словами Ткачук, його вже замовляють. Час приготування різниться: одні сири готові за дві-чотири години, іншим потрібні дні або понад місяць. Основні замовники — сусіди, односельці та знайомі; великих обсягів жінка не планує через брак часу.
Сироваріння — не єдине заняття волинянки
Перукарської справи Наталія навчилася на курсах під час навчання у Волинському університеті імені Лесі Українки. Курси їй порадила й оплатила мама. Пізніше, вже працюючи вчителькою, Ткачук організувала у школі перукарський гурток для охочих.
У вільний час вона займається хендмейдом: метрова ваза та журнальний столик зроблені з ДВП й оздоблені яєчною шкаралупою, а підвазонники — зі старого светра доньки та бетону. «Людина повинна робити те, що їй подобається, і тоді у неї все вийде», — каже Наталія. Сироваріння почалося з домашнього експерименту після знайомства з моцарелою; тепер жінка готує сир для замовників і продовжує поєднувати цю справу з роботою в школі.
