Хрінницьке водосховище на річці Стир тримає близько 45 млн м³ води і живить малу ГЕС потужністю 0,9 МВт. За рік станція видає орієнтовно 7 млн кВт·год — менше, ніж «Луцькводоканал» витрачає на насоси за пів року. Питна вода в луцькому крані з цієї водойми не йде: місто бере її з 47 артезіанських свердловин п’яти водозаборів.
Цифра в квитанції все одно пов’язана з енергією. З 18 червня 2026 року куб води з водовідведенням у Луцьку коштує 67,42 грн замість 28,42 грн, які тримали з 2021-го. Майже чверть нового тарифу — електроенергія для підйому підземної води. Режим греблі вище за течією Стиру цю ціну не виставляє, але тримає річку, санітарний стік і охолодження Рівненської АЕС.
Нижче — де стоїть гідровузол відносно Луцька, з яких цифр він складається, як змінювалися завдання з 1950-х, що відбувається на греблі зараз і що з цього видно в тиску на п’ятому поверсі.
Розташування і роль гідровузла
Водойма лежить на межі Дубенського району Рівненщини та Луцького району Волині, біля села Хрінники. До Луцька дорогою близько 40 км, по прямій джерела частіше пишуть 52 км. Стир тут перегороджений греблею вище міста: вода з водосховища далі тече через Берестечко і вже потім — Луцьк. Це не «міський ставок», а руслове водосховище сезонного регулювання на басейні Прип’яті.
Призначення з самого початку було вузьким: дати напір малій ГЕС, плюс рибне господарство і відпочинок. З часом до цього додалися дві речі, які для області важать більше за самі кіловати. Гребля згладжує паводки і, за оцінками обласної влади Рівненщини, стримує підтоплення близько 30 населених пунктів двох областей. Нижче за течією з Стиру забирають технічну воду для Рівненської АЕС — проєктний водозабір 2,32 м³/с. Санітарна витрата в створі ГЕС не може падати нижче 3,18 м³/с: менше — і річка міліє, а атомна станція отримує менше води на охолодження.
Лучанам з крана йде не стирська вода, а підземна з Дубнівського, Ново-Дубнівського, Східного, Південно-Східного та Омелянівського водозаборів. Річка поповнює ці горизонти і приймає очищені стоки міста. Тому гребля вас стосується не як «джерело в кухні», а як регулятор річки, на якій стоїть область.
Обсяги, потужність, сезонний режим
Цифри по площі в джерелах розходяться: від 18,3 км² до 20,5 км², окремі краєзнавчі тексти пишуть і 25 км². Повний об’єм найчастіше вказують 45 млн м³, рідше — 40 або 50 млн. Довжина дзеркала вздовж річки близько 30 км, найбільша ширина — до 2,5 км. Біля греблі глибина сягає 6,5 м, у ямах більше; середня — близько 2 м. Це мілководна водойма, не «море».
Ключове число станції — 7 млн кВт·год на рік. Воно складається так. У тілі греблі стоять дві турбіни по 450 кВт, разом 0,9 МВт. Якщо рахувати «в лоб»: 900 кВт × 24 год × 365 діб = 7,88 млн кВт·год при цілодобовій повній потужності. Фактичні 7 млн означають, що агрегати крутяться майже постійно, але не завжди на розрахунковому напорі 4,55 м. Узимку гарантована потужність падає до 254 кВт: для цього потрібна витрата 6,45 м³/с забезпеченістю 90%. Змінює річний виробіток рівень води: що нижчий горизонт, то слабший напір і менше кіловат у мережу.
| Показник | Значення | Період / умова |
|---|---|---|
| Повний об’єм | близько 45 млн м³ | проєктні дані, зведення 2024–2025 |
| Площа дзеркала | 18,3–20,5 км² | залежить від рівня води |
| Нормальний підпертий рівень | 187,3–187,7 м | після зниження з 188,3 м |
| Рівень мертвого об’єму | 184,85 м | нижче — збій роботи ГЕС |
| Потужність ГЕС | 0,9 МВт (2 × 450 кВт) | встановлена |
| Річний виробіток | близько 7 млн кВт·год | середній |
| Санітарна витрата | 3,18 м³/с | постійна норма в створі |
| Водозабір РАЕС зі Стиру | 2,32 м³/с | проєктний; менше при рівні під 187,3 м |
Джерела: наукові зведення Волинського національного університету імені Лесі Українки та публікації 2024–2025 років про Хрінницький гідровузол; параметри ГЕС — відкриті технічні дані станції.
Для порівняння масштабу: «Луцькводоканал» у середньому бере 1,4 млн кВт·год на місяць. Річне споживання підприємства — близько 17 млн кВт·год. Хрінницька ГЕС теоретично покрила б менше половини лише насосів водоканалу, і то якби весь струм ішов у Луцьк. Він іде в загальну мережу.
Хронологія і зміна завдань
Проєкт гідровузла зробила західноукраїнська філія інституту «Гіпросільелектро» в 1953 році. Будівництво стартувало 1957-го, перший агрегат прийняли в 1958–1959 роках. Тоді станцію рахували на електропостачання 17 колгоспів Демидівського району. Нормальний рівень заклали на 188,3 м.
Уже в 1960–1970-х завдання звузили. Береги розмивало, підтоплювався заповідник «Козацькі могили», тож робочий рівень опустили до 187,3–187,7 м. Водосховище кілька разів спрацьовували. Найжорсткіший епізод — травень 1989-го: біля греблі відкрилася карстова воронка діаметром 25 м і глибиною 9 м, воду спустили до мертвого об’єму. Капремонт і повторне наповнення завершили 1998–1999 роками. Другий гідроагрегат у відкритих даних фігурує з датою до 2002-го.
Від колгоспного світла станція перейшла до продажу в мережу. Водойма лишилася регулятором стоку для АЕС і захистом від паводка. Проєкт «на десятиліття» тут типовий для малої гідроенергетики 1950-х: споруда стоїть майже 70 років, а цілі змінювали тричі — від сільської електрики до технічної води атомки і протипаводкової ємності.
Стан греблі й видимий режим
Експлуатує ГЕС товариство «Малий енергетичний комплекс» (ТзОВ «МЕК»). Частина водоскидних отворів закріплена за місцевим комунальним господарством Демидівщини, режим погоджують водні служби Волині та Рівненщини. Бетонний водоскид — близько 39 м завдовжки і 12 м заввишки, вісім отворів 5×6 м. Земляна глуха гребля значно довша: у технічних описах фігурують 600–750 м.
Капітальної реконструкції гідровузла після кінця 1990-х фактично не було. Проєктно-кошторисну документацію востаннє готували 2012 року, роботи не почалися, кошторис застарів. Обласна влада Рівненщини пізніше називала орієнтир «від 10 млн грн» — це вже не актуальна ціна на 2026 рік, лише порядок давно відкладеного ремонту. Поточні огляди фіксують працездатність споруд, але береги далі розмиває, рівень у маловодні сезони сідає на десятки сантиметрів відносно норми.
Узимку водосховище працює в енергетичному режимі: через турбіни женуть воду, щоб витягнути гарантовані кіловати. У нерест спрацювання швидше ніж 10 см на добу заборонене. На березі це видно як смугу сухого очерету й каміння — слід, де стояла вода навесні. Доступ на водойму відкритий, діють загальні правила любительського лову; бази відпочинку працюють, на рівень туризму помірне зниження горизонту в окремі роки майже не тисне.
Тариф, тиск і графіки відключень
Офіційна цифра в рішенні виконкому Луцька з 18 червня 2026-го: 29,86 грн за куб водопостачання і 37,56 грн за куб водовідведення, разом 67,42 грн з ПДВ. У квитанції за середні 2,6 м³ на людину це близько 175 грн замість колишніх 74 грн. У структурі тарифу електроенергія — 23,1%. Для водоканалу кіловат з 2021 року зріс з 5,37 грн до майже 15 грн. Населенню світло до 31 жовтня 2026-го лишають по 4,32 грн/кВт·год. Хрінницькі 7 млн кВт·год на цей тариф не впливають: занадто малий обсяг у загальноукраїнському казані.
Прямого рядка «Хрінники» у платіжці немає. Непрямий зв’язок такий. Якщо рівень водосховища падає нижче 187,3 м, водозабір для РАЕС зменшують з 2,32 до 1,8–2,12 м³/с. До мертвого об’єму 184,85 м — і водоспоживання галузей ріжуть на 20%. Для лучанина це ризик не «дорожчої води з ставка», а напруги в енергосистемі, від якої крутяться насоси свердловин і підвищувальні станції в дев’ятиповерхівках. У місті таких підвищувальних вузлів близько 50. Немає світла на їхній підстанції — немає тиску вище п’ятого поверху, хоч водосховище хоч тріщить від повені.
Саме тут розходиться побутова логіка. Навесні водойма найповніша, а тиск у крані влітку 2026-го падав саме в спеку: дебіт свердловин сів, споживання в громаді зросло орієнтовно на 60%, мережі ловили аварії, насоси іноді йшли з генераторів. Повний ставок за 40 км не додає атмосфер у трубу на Вересневому. Зимова «нестача» в крані теж не про порожнє водосховище: підземний горизонт працює весь рік, ламаються труби й графіки світла.
Найжорсткіше заперечення звучить так: навіщо взагалі ця гребля лучанину, якщо вода з свердловин, а ГЕС менша за котельню. Відповідь у цифрах, не в пафосі. Без санітарних 3,18 м³/с Стир нижче греблі сідає, АЕС ріже забір, паводок без ємності 45 млн м³ б’є по десятках сіл. Це не рядок у квитанції, але це умова, за якої насоси міста взагалі мають що качати і від чого крутитися.
Дані мають обмеження. Площа й об’єм у довідниках роз’їжджаються на 10–20%. Свіжого щоденного моніторингу рівня для широкого доступу немає. Кошторис реконструкції 2012 року не перерахований у цінах 2026-го. Частку Хрінницької ГЕС в енергобалансі Волині відкриті звіти окремо не виділяють — вона губиться серед малих станцій.
Наступні кроки для різних ситуацій
Якщо тиск падає вдень у спеку або після аварії на водогоні — дивіться повідомлення «Луцькводоканалу» за конкретну вулицю, а не рівень у Хрінниках. На верхніх поверхах без світла на підвищувальній станції вода не підніметься, поки не з’явиться напруга; запас у каністрах на 24–48 год тут корисніший за суперечку про греблю.
Якщо рахуєте квитанцію: помножте свої куби на 67,42 грн до кінця 2026 року. Щоб зрозуміти, звідки взялася різниця з 2021-м, дивіться не водосховище, а рядок електроенергії водоканалу — 23% тарифу і 1,4 млн кВт·год на місяць.
Якщо живете ближче до Стиру в долині або тримаєте город у зоні підтоплення — сезонний режим греблі вже ваша справа. Режим експлуатації погоджують водні служби двох областей; орієнтири рівнів (187,3 м норма, 184,85 м «мертвий») варто знати перед весняним паводком.
Якщо хочете перевірити, хто крутить затвори сьогодні: оператор ГЕС — ТзОВ «МЕК», частину шлюзів тримає місцеве комунальне господарство Демидівщини. Публічного онлайн-табло рівня немає; найближче джерело — звернення до регіонального офісу водних ресурсів і гідрологічні спостереження на Стиру.
