Свіже м’ясо не завжди можна оцінити лише за зовнішнім виглядом, однак окремі ознаки мають насторожити ще до покупки. Навіть після ветеринарного контролю зміни всередині продукту інколи залишаються непомітними.
Покупцеві варто дивитися на зовнішній вигляд, колір і запах. Неприродний блідий відтінок або сумнівний колір уже є підставою для сумніву. Свіже сире м’ясо зазвичай має дуже слабкий, нейтральний або ледь помітний характерний м’ясний запах. Він не має бути різким чи неприємним. Різкий гнильний або тухлий запах, пліснява чи інші нетипові зміни можуть свідчити про проблему.
Ще одна ознака — пружність. Якщо натиснути пальцем, свіже м’ясо має відновити форму, а слід не повинен лишатися надовго. Зовнішній спокій продукту не завжди означає, що всередині з ним усе гаразд.
Це показала історія лучанки Катерини. Під час розрізання купленої свинячої грудинки вона виявила всередині незвичну зеленувату субстанцію. Фото жінка опублікувала в соцмережах, і користувачі почали припускати, що саме це могло бути. Одна з коментаторок пов’язувала утворення з неправильною вакцинацією тварини. Такі припущення не можна вважати підтвердженими без дослідження.
«Визначити, що це була за субстанція, можна лише за допомогою лабораторного дослідження. За фотографією точно встановити, що саме там було, неможливо і недостовірно», — наголошують у Держпродспоживслужбі.
Де купувати м’ясо і які перевірки воно проходить
У Держпродспоживслужбі радять брати продукцію в магазинах або на агропродовольчих ринках, де є ветеринарно-санітарний контроль. «Якщо купувати сьогодні при температурі 40°С десь на вулиці, у парку, сквері або з машини на стоянці, то зрозуміло, що це м’ясо буде сумнівного походження».
На ринку м’ясо має зберігатися за належної температури і не стояти під прямим сонцем. За свіжість і умови відповідають продавець і керівництво ринку.
В Україні є два основні шляхи надходження м’яса. Перший — через агропродовольчі ринки. Власник тварини звертається до державної установи ветеринарної медицини для передзабійного і післязабійного огляду. Закон дозволяє забій не більше трьох голів копитних на тиждень, а також не більше п’яти голів свійської птиці та кролів на день.
Перед забоєм лікарі державної ветеринарної медицини проводять клінічний огляд і термометрію. Якщо ознак захворювання немає, тварину допускають до забою, після чого оглядають тушу та внутрішні органи. На ринку експерти лабораторій знову проводять ветеринарно-санітарну експертизу. Для свиней і нутрій обов’язкове дослідження на трихінельоз. Лише після лабораторних досліджень м’ясо допускають до продажу. На тушу наносять овальну позначку придатності з номером, закріпленим за ринком.
Другий шлях — магазини та офіційні торгові точки, зокрема фірмові магазини забійних підприємств. Групу тварин оглядають у господарстві і видають ветеринарний документ на переміщення. На підприємстві перевіряють документи та ідентифікаційні номери, після забою проводять експертизу і знову ставлять позначку придатності. До споживача м’ясо доходить після кількох етапів контролю.
Теоретично одна частина туші може мати патологічні зміни, а інша виглядати нормально. Тварина могла травмуватися під час перевезення або утримання. Якщо зміни глибоко в тканинах або минув значний час, їх не завжди видно зовні. Фахівець Держпродспоживслужби за власним досвідом із такими випадками не стикався.
Ветеринарні препарати на ринку України проходять випробування і мають реєстраційні посвідчення. Після вакцинації є період каренції, якого треба дотримуватися перед використанням продукції забою. Без лабораторного дослідження неможливо встановити зв’язок конкретного утворення з вакцинацією.
Якщо в м’ясі помітили щось незвичне, вирізати підозрілу частину і готувати решту не радять. Варто звернутися до місця продажу по заміну або повернення коштів. Продавець може перевірити іншу продукцію з тієї ж партії. За потреби товар вилучають і направляють на утилізацію.
Відповідальність за безпечність несуть виробник, реалізатор і той, хто транспортує продукт. «У будь-якому випадку закон зобов’язує на кожній стадії виробництва або обігу харчових продуктів нести відповідальність як виробника, так і реалізатора. Ну і той, хто транспортував».
Якщо підозріле утворення виявили вже вдома, продукт не варто одразу викидати. Потрібно зберегти:
- сам продукт;
- упаковку;
- маркування;
- чек або інше підтвердження купівлі;
- інформацію про виробника.
Можна звернутися до продавця. Навіть якщо гроші повернули або товар замінили, споживач має право йти до Держпродспоживслужби. «Право на звернення, навіть у разі відшкодування суб’єктом господарювання коштів або обміну товару, не забороняє споживачу звертатися за захистом його прав, у тому числі і до Держпродспоживслужби, якщо це стосується харчових продуктів».
Для розгляду потрібні чек, маркування, дані про виробника і, за можливості, сам продукт. Враховують і умови зберігання після покупки. Перевірки за зверненнями проводять за встановленою процедурою, зокрема якщо є підстави вважати, що продукція може загрожувати життю чи здоров’ю. Споживач також може ініціювати лабораторні дослідження.
На агропродовольчому ринку всі, хто продає м’ясо, мають бути зареєстровані як оператори ринку харчових продуктів. Покупець може вимагати реєстраційний номер потужності в Держпродспоживслужбі. Якщо продавець його не надає, продукцію краще не брати. Продавець має видати документ, що підтверджує купівлю.
Не варто купувати м’ясо:
- без маркування;
- у невстановлених місцях;
- з рук, з автомобілів чи на стоянках;
- із неприродним кольором;
- із неприємним або нетиповим запахом;
- із підозрілими змінами вигляду чи структури.
Безпечніше брати продукцію в офіційних місцях продажу, де можна перевірити походження, умови зберігання і факт придбання. Якщо вдома виявили щось незвичне, не варто самостійно визначати природу знахідки. Найкраще зберегти продукт, упаковку і чек, звернутися до продавця, а за потреби — до Держпродспоживслужби.
