Запит «гаразджа кладовище» у луцьких довідках майже завжди веде не до сільського цвинтаря, а до міського кладовища Луцька в селі Гаразджа Луцького району. Саме так місце підписане на сайті Луцької міської ради, і саме ця назва з’являється в кінцевих зупинках міського транспорту. Старі уявлення, ніби «Гаразджа» — це просто район на околиці з однією хвірткою і зрозумілою адресою, уже не працюють: територію кілька разів розширювали, а поруч існує окреме місцеве кладовище села.
У 2024–2026 роках до цієї географії додалася ще одна лінія, яку легко сплутати з усім цвинтарем. На міському кладовищі діє сектор військових поховань, або Алея почесних поховань: за підрахунком Суспільне Луцьк, станом на 2 вересня 2026 року там поховано 271 військовослужбовця. Паралельно, у серпні 2026-го, Підгайцівська громада впорядковувала місцеве кладовище в самому селі. Це різні об’єкти з різними балансоутримувачами.
Якщо ви шукаєте місце поховання родича або просто перевіряєте, куди їхати, корисна не легенда зупинки, а три речі: яке саме кладовище мається на увазі, що рада пише про доступ і де закінчуються підтверджені дані. Решту — годину довідки, ціну копання, схему сектора — варто брати з першоджерела на день поїздки, а не з переказу.
Кладовище в Гаразджі: про яке місце йдеться
Міське кладовище в селі Гаразджа — головний цвинтар Луцька, який місто утримує за межами забудови центру. Офіційна сторінка ради називає його прямо: міське кладовище (с. Гаразджа) Луцького району. Опікується благоустроєм комунальне підприємство, яке в публікаціях фігурує як КП «Луцькспецкомбінат» і як Луцький спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування. Директор підприємства Василь Цетнар у травні 2026 року називав рік заснування цвинтаря 1974-м; у давнішій розмові з тим самим керівником звучав 1975-й. Розбіжність у рік для довідки не критична, але єдиної дати в відкритому рішенні ради ми не бачили.
Частина поховань, за його словами, старша за сам цвинтар: могили переносили з кладовища, що колись було ближче до центру Луцька. Повний перелік таких перенесень у відкритих матеріалах не зібраний, тож окремі прізвища з краєзнавчих нотаток не складають історію місця. На цвинтарі понад 200 секторів, облік ведуть у паперовому й електронному вигляді.
Ключова цифра, яку повторюють після травневого фоторепортажу, — близько 54 800 поховань. Це не витяг із реєстру, який можна перерахувати вдома. Так директор спецкомбінату оцінив кількість похованих на травень 2026 року. Поруч він називав 4–10 похоронів на добу, тож цифра рухається щодня. Раніше в публічних оцінках були інші порядки: близько 34 тисяч могил на старішій площі й орієнтовно 50 тисяч у 2022-му. Зростання виглядає правдоподібно, але 54 800 лишається округленою оцінкою керівника підприємства, а не кадастровою довідкою.
Де розташоване кладовище відносно Луцька
Село Гаразджа лежить у Підгайцівській сільській громаді Луцького району, за довідковими даними — приблизно за 4 км на схід від обласного центру, на автошляху Н22 Устилуг — Луцьк — Рівне. Міська рада прив’язує кладовище до села Гаразджа. Окремі краєзнавчі описи обережніші й пишуть «поблизу села». Вулиці, номера ділянки чи меж у кадастрі на сторінці ради немає, і вигадувати їх не варто: навігатор, який ставить шпильку «в центрі Гаразджі», може привести до житлової вулиці, а не до центрального заїзду.
Площа теж не стала. У жовтні 2022-го місто купило 1,3 гектара за 1 мільйон 319 тисяч гривень. У грудні 2022-го депутати погодили викуп ще чотирьох ділянок під розширення — дві в селі Піддубці й дві на тодішній території Борохівської сільради. У 2023-му під сектор військових поховань придбали 1,28 гектара за 1 мільйон 300 тисяч гривень. У серпні 2026-го на сесії знову звучало, що ресурс цвинтаря майже вичерпано, хоча міський голова нагадував про два розширення за останні роки. Скільки вільних місць лишилося на загальних секторах, у відкритому звіті на день цієї довідки не зафіксовано.
Назва «другий Луцьк», яку іноді чіпляють до цвинтаря, — побутове порівняння кількості могил із населенням міста, а не статус. Адміністративно це не окремий населений пункт і не філія міської ради. Для поїздки важливіша інша дрібниця: три заїзди, про які пише рада, і стенд зі схемою перед центральним в’їздом. Схему на сайт не викладено.
Що перевірити перед відвідинами
Сторінка Луцької міської ради фіксує режим, який легко прочитати надто широко. Кладовище функціонує цілодобово, але в’їзд особистим транспортом обмежений рішенням виконкому від 7 вересня 2016 року №528-1. Безперешкодно заїжджає катафальний транспорт і супровід виконавців ритуальних послуг, які мають договір із ритуальною службою міста, а також люди з інвалідністю за посвідченням і літні люди з порушеннями опорно-рухового апарату. Для маломобільних груп в’їзд власним авто не обмежений. Усім, хто має посвідчення, рада радить звертатися до охорони на одному з трьох заїздів.
Перед виїздом має сенс звірити не чужий переказ, а короткий набір даних:
- чи стоїть на сайті ради те саме формулювання про цілодобовий доступ і обмеження в’їзду;
- чи потрібне вам посвідчення для заїзду, чи ви йдете пішки від зупинки;
- чи працює в день візиту довідка біля центрального входу: за травневим поясненням директора, її дають праворуч від входу за прізвищем і датою народження або смерті;
- який сектор зазначений у ваших паперах — загальний чи військовий.
Окремого телефону кладовища в блоці сторінки ради немає: там контакти міської ради й ЦНАП, а не вахта цвинтаря. Графік на стенді біля центрального заїзду рада згадує, але самих годин на сторінку не винесла. Публікації про додатковий транспорт у поминальні дні стосуються конкретного вікенду, а не постійного розкладу.
Важливо. Цілодобова робота території не означає цілодобову довідку, вільний заїзд і незмінні ціни послуг. Обмеження в’їзду діє з рішення 2016 року і досі стоїть на сторінці ради, але винятки для маломобільних груп і охорони краще перечитати перед поїздкою, а не покладатися на скрін річної давнини.
Поширена помилка виглядає буденно: людина бачить у стрічці «кладовище працює цілодобово», приїздить увечері автівкою й упирається в обмеження на заїзд. Закінчується це не штрафом із квитанції, а розворотом і пішим заходом не з того заїзду, без схеми секторів. Правильний порядок коротший. Спершу сторінка ради, потім стенд біля центрального в’їзду, і лише якщо потрібна могила без номера сектора — довідка за прізвищем, датою народження чи смерті.
Гроші тут теж не збігаються з тим, що люди пам’ятають «як завжди». У травні 2026 року директор називав копання могили трактором близько 1400 гривень, ручне — від 2700 до 3300 гривень залежно від розміру труни; у суму, за його словами, входить викопування, закопування й оформлення надгробка. Це не тарифне рішення ради, яке ми звірили окремо, а розцінка підприємства з інтерв’ю. На практиці лучанин бачить саме цю суму в договорі зі спецкомбінатом, а не рядок «утримання кладовищ» у міському бюджеті.
Що не варто плутати з довідкою про кладовище
Зупинка з назвою на кшталт «Гаразджа кладовище» чи «Кладовище Гаразджа» лише підтверджує, що міський цвинтар є пунктом призначення маршрутів із Луцька. Розклад, інтервал і тип автобуса — окрема довідка. Назва кінцевої не замінює адреси, якої рада на сторінці кладовища не публікує, і не каже, з якого з трьох заїздів ближче до потрібного сектора.
Друга плутанина — місцеве кладовище села Гаразджа. У серпні 2026 року його впорядковували коштом Підгайцівської громади: демонтували частину старого паркану, ставили нову огорожу, розчищали чагарник силами сільського комунального підприємства, підприємців і мешканців. Міський цвинтар утримує луцький спецкомбінат, і саме на ньому рада веде сектор військових поховань. Перші такі поховання з’явилися в серпні 2014 року, до повномасштабного вторгнення їх було 36. За 2023–2026 роки громада, за підрахунком Суспільне Луцьк, витратила майже 25 мільйонів гривень на облаштування й утримання сектору: 20 мільйонів 689 тисяч у 2023–2025-му на реконструкцію алеї, 1,3 мільйона за землю в 2023-му, окремі суми 2026 року на утримання й завершення робіт. Могили, за словами директора, займають близько третини купленої під сектор ділянки. Це частина міського кладовища, а не весь цвинтар і не сільський погост.
Якщо потрібна конкретна могила, а не загальна довідка, робочий набір виглядає так. Прізвище, ім’я, дата народження або смерті — те, що в травні 2026-го просили на довідці праворуч від центрального входу. Номер сектора й ряду, якщо він є в свідоцтві чи в родині, скорочує пошук на полі з понад 200 секторами. Для заїзду автівкою — посвідчення, якщо ви підпадаєте під виняток 2016 року, і охорона на заїзді. Для послуги копання орієнтир травня 2026-го — близько 1400 гривень трактором і 2700–3300 гривень вручну, але суму в договорі варто звірити в день звернення: інтерв’ю не є прейскурантом.
Чого ця довідка не закриває навмисно: поіменного списку похованих, меж ділянок у кадастрі, годин роботи довідкового вікна і розкладу автобуса. Цього немає в одному підтвердженому документі. Є місце, яке рада називає міським кладовищем у селі Гаразджа, режим доступу з обмеженим в’їздом і оцінка масштабів, яку не варто округлювати до «рівно 54 800» без дати й джерела підрахунку.
