Біля села Гірники на Ратнівщині міжнародну трасу Ковель — Брест перетинає Турський канал. Зовні він схожий на річку і донедавна ще працював як гідротехнічна споруда.
Що відомо про канал
- Довжина — 32,2 км, ширина — 16–18 м, глибина після поглиблення — 2,4 м.
- Початок — Турське озеро біля Заболоття, гирло — озеро Оріхове.
- На відкритій сітці стоять 223 шлюзи-регулятори і 88 труб переїздів.
- Перші елементи системи почали будувати 1775 року за короля Августа Понятовського.
- Сам канал прокладали в XIX столітті: за одними даними у 1839–1843 роках, за іншими — під час експедиції генерала Жилінського у 1870–1880-х.
- Площа Турського озера — 1285 га.
Про це пише джерело. Канал був частиною великої гідросистеми. Через озера Турське, Тісоболь і Оріхове він з’єднаний із Дніпровсько-Бузькою системою. Теоретично звідси можна було доплисти і до Чорного моря, і до Балтійського.
За переказами старожилів і описом краєзнавців, кілометри русла через болота копали лопатами, стоячи по коліна у воді. Роботу, яку тисячі людей робили сім років, сучасний екскаватор виконує за кілька місяців. У зведеннях XIX століття писали, що меліорація через Турський і Оріхівський канали мала осушити випари боліт, від яких хворіли місцеві жителі.
До війни канал служив для сплаву лісу і перевезення воску, меду й риби. Водні шляхи мали вагу, поки не з’явилася густа залізниця: поліськими дорогами таке майже не возили. Раніше навесні Заболоттівська насосна станція закачувала повеневу воду в Турське озеро, а в спеку через шлюзи ця вода зволожувала поля.
Окрім Турського, у системі працювали Оріхівський, Залухівський, Волянський, Білозерський і Вижівський канали.
